Теоретико-МЕТОДОЛОГіЧНІ засади формування НАУКОВОЇ КАРТИНИ СВІТУ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Колесник Марина Олександрівна
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в контексті науково-дослідних робіт кафедри загальної біології та методики навчання природничих дисциплін і кафедри педагогіки та менеджменту освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка «Навчально-методичне забезпечення вивчення біології в умовах неперервної освіти» (держреєстрація № 0116U002133), «Теоретично-методичні засади підготовки педагогічних та керівних кадрів до інноваційної діяльності в закладах загальної середньої освіти» (держреєстрація №0120U101884). Тему дослідження затверджено вченою радою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 2 від 2 жовтня 2018 року).
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів у закладах вищої освіти.
Предмет дослідження – формування природничо-наукової картини світу у майбутніх учителів природничих спеціальностей у процесі фахової підготовки.
Метою дослідження є виявлення та наукове обґрунтування об’єктивних логіко-дидактичних умов і підходів, які визначають адекватне відображення природи в свідомості майбутніх учителів, обумовлюють розвиток у студентів причинно-системного світогляду, системно-логічного мислення та готовності до формування природничо-наукової картини світу в учнів.
Відповідно до поставленої мети сформульовано основні завдання дослідження:
1. На основі аналізу та узагальнення філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури, сучасного стану природничих наук та практики навчання розробити концепцію формування природничо-наукової картини світу у майбутніх учителів природничих спеціальностей.
2. На засадах причинно-системного підходу здійснити специфікацію сутності феномена формування природничо-наукової картини світу, уточнити поняття, які його характеризують, конкретизувати їхній психолого-педагогічний зміст.
3. Розробити модель наукової картини світу як основи проєктування професійної підготовки майбутніх учителів природничих спеціальностей.
4. Обґрунтувати систему формування сучасної природничо-наукової картини світу як загальнокультурного феномена у майбутніх учителів природничих спеціальностей, візуалізувати її у структурно-функціональній моделі та обґрунтувати доцільність імплементації в освітній процес педагогічних ЗВО.
5. Розробити критеріальний апарат рівнів сформованості природничо-наукової картини світу у майбутніх учителів природничих спеціальностей.
6. Здійснити апробацію та експериментальну перевірку ефективності системи формування природничо-наукової картини світу у майбутніх учителів природничих спеціальностей.
Провідна ідея дослідження полягає у доцільності формування природничо-наукової картини світу майбутніх учителів природничих спеціальностей на основі універсального алгоритму всезагальних законів природи та причинно-системного підходу, що спрямовує світоглядну трансформацію людини в умовах переходу на нові рівні її розвитку як соціалізованої особистості, суб’єкта категоризаційно-інтерпретативної, професійно-перетворювальної та культуротворчої діяльності.
Концепція дослідження. Висвітлення сутності ПНКС передбачає її тлумачення відповідно до моделі НКС на основі універсалій світобудови. Для аналізу, інтерпретації та моделювання явищ та процесів (як в природі, так і в соціальній сфері), а також для формування наукової картини світу в освітньому процесі використовується причинно-системний підхід. Сучасні тенденції до інтеграції знань та діяльності створюють можливості втілення методологічних основ системної цілісності природи в конструювання змісту природничої складової наукового пізнання, які конкретизуються такими положеннями:
1. Формування НКС базується на універсальному алгоритмі всезагальних законів природи, який включає причинність, ієрархічність різнорівневих систем, взаємообумовленість та саморегульованість макро- і мікропроцесів, універсальність самоорганізації систем життя, ментальне моделювання образу світу та передбачає методологічною платформою дослідження причинно-системний підхід.
2. Причинно-системний підхід поєднує такі відомі загальнонаукові методологічні принципи та підходи: структурно-функційний (акцентує увагу на причинності в розвитку відкритих систем та приводить до порядку стан нових структур, прогнозує їх можливі варіанти розвитку); діяльнісний (дає можливість моделювати простір практичного впровадження отриманих знань на практиці в конкретній діяльності); синергетичний (доповнює його синергетичною складовою); системно-генетичний (доповнює на міждисциплінарній основі розкриття умов зародження, розвитку та перетворення систем життя, які розкриваються в природничих науках та соціальних системах через соціально-гуманітарну складову НКС); інформаційний (задає системно-логічний порядок відбору та використання інформаційного ресурсу); культурологічний (комплексне поєднання природничо-наукової та соціально-гуманітарної складових НКС в соціотехнологічній діяльності людини); аксіологічний (узгодження ціннісної бази навчання відповідно до причинного значення виховання людини як невід’ємної основи формування НКС на основі універсалій світобудови та розвитку чуттєво-логічного сприйняття світу); когнітивний (сприяє розвитку причинно-системного світогляду та системно-логічного мислення); студентоцентричний.
3. Причинно-системний аналіз та синтез багаторівневого характеру явищ природи включає в себе універсальне моделювання, за допомогою якого усвідомлюється ієрархічність взаємозв’язків між структурними елементами природничо-наукової картини світу, забезпечується системність мислення майбутнього учителя природничих спеціальностей. Це дає можливість узагальнити розрізнені природничі знання до світоглядного рівня. Розкриття світоглядних понять у складі ПНКС, таким чином, набуває методологічного, теоретичного та практико-орієнтованого смислу.
4. Модель НКС на основі універсалій світобудови співвідноситься з процесом формування світогляду особистості, суголосного з ідеєю образу світу. Багатошаровість включення функційних елементів моделі відображає природовідповідність у формуванні зазначених позицій відповідно до рівнів організації живої матерії.
5. Кожний із загальних законів природи базується на діалектичних законах та доповнює їх зміст через призму природних явищ та систем живої природи, які, обумовлюючи універсальність проявів природи, мають ілюстративну аналогію з сутністю людини та формуванням її суспільних відносин. Зазначене підтверджує їхню універсальність і практичну значущість у формуванні НКС у майбутніх учителів природничих спеціальностей, об’єднуючи природничо-наукову та соціально-гуманітарну складові.
6. Методика інтеграції елементів знань у змісті природничої освіти передбачає реалізацію на універсальному алгоритмі дії всезагальних законів природи як системи взаємопов’язаних положень (полярності, подібності, причинності, циклічності, альтернативності, ієрархічності, цілеорієнтованості), які створюють діалектично-універсальний алгоритм дії в процесі розгляду, пізнання явищ та процесів природи.
7. Сформованість ПНКС у майбутніх учителів природничих спеціальностей передбачає: усвідомленість універсальності будови систем світу й безмежної варіативності ієрархій взаємообумовлених форм життя (причинно-системний світогляд); здатність пізнавати ієрархію взаємообумовлених різнорівневих систем життя від клітинно-молекулярного до планетарного рівнів (системно-логічне мислення); здатність до чуттєво-логічного світосприйняття навколишнього світу.
8. Неперервність освіти на основі причинно-системного підходу розкривається в механізмі залучення майбутніх учителів природничих спеціальностей до циклу неперервного професійного самовдосконалення, враховуючи результативність професійної рефлексії.
9. Запропоновану систему формування ПНКС у майбутніх учителів природничих спеціальностей тлумачимо як ефективний механізм впливу на розвиток їх професійної компетентності.
10. Постулат про те, що сформованість ПНКС у вчителів сприяє формуванню цілісного світосприйняття в учнів, приймається в роботі а priori.
Окреслені концепти є підґрунтям для формування загальної гіпотези про те, що якість формування ПНКС у майбутніх учителів природничих спеціальностей суттєво підвищиться за умови проєктування освітнього процесу в педагогічні ЗВО на засадах причинно-системного підходу та імплементації системи формування ПНКС відповідно до універсального алгоритму дії всезагальних законів природи.
Загальна гіпотеза конкретизована у часткових припущеннях, які передбачають, що досягнення високого рівня сформованості ПНКС у майбутніх учителів природничих спеціальностей можливе, якщо:
- динаміку та еволюцію природних систем відображати в освітньому процесі як результат багатофакторної детермінації та багатовимірної результативності з констатуванням раціонально-підсумкової доцільності та відбору форм та методів, сприятливих для міждисциплінарних зв’язків, що присутні між компонентами природничого ядра наукової картини світу;
- процес формування ПНКС орієнтувати на цілісну модель наукової картини світу на основі причинно-системного підходу та відповідно до нього здійснювати конструювання змісту природничої освіти;
- забезпечити поступальний, поетапний розвиток освітнього процесу на основі міждисциплінарного синтезу наук в змісті освіти педагогічних ЗВО;
- формувати причинно-системний світогляд, системно-логічне мислення;
- розвивати внутрішню потребу в оволодінні світоглядними знаннями, вміннями щодо моделювання освітнього процесу за універсальним алгоритмом всезагальних законів природи;
- у змісті і структурі психолого-педагогічних дисциплін виокремити світоглядні поняття, які співвідносяться з основними положеннями ПНКС відповідно до структури об’єктивної реальності (включаючи різні види й форми руху матерії) на прикладі природничо-наукової її складової.
Методологическое ядро модели формирования УНКС - упорядоченное схематическое изображение гносеологических уровней систематизации научного прогресса в теориях познаваемости мира, соответственно диалектически-универсального алгоритма всеобщих законов природы, принципов системообразования в УНКС и функционального состояния системы, которая рассматривается, что и определяет относительный характер познания и представляет причинносную часть в модели формирования УНКС.
